Заздрість між братами та сестрами
Як би ми не намагалися показати дітям, що любимо їх однаково, вони все одно звинувачують нас у фаворитизмі. Нещодавно я отримала листа від дванадцятирічного хлопчика на ім’я Джордан. У ньому він поділився, наскільки згубним може бути батьківське упередження:
Я знаю, що тато мене любить і хоче, щоб у моєму житті все складалося добре. Але його слова змушують мене почуватися жахливо. Він постійно порівнює мене з братом і каже, що я маю стати таким, як він. Але я ніколи не зможу бути схожим на нього. І найгірше — я починаю його ненавидіти. Я не хочу так почуватися, але нічого не можу з цим вдіяти. Ви могли б мені допомогти?
Його слова болючі, чи не так? Ми не прагнемо свідомо виокремлювати когось із дітей або змушувати інших почуватися менш улюбленими. Та якщо ми не будемо уважні, певні наші слова або вчинки можуть викликати ревнощі, що зруйнують взаємини між дітьми й залишать по собі слід на довгі роки.
Очевидно, що поводитися з усіма дітьми однаково — неможливо. У кожного з них різний темперамент, інтереси, потреби. Тож не варто збожеволіти, намагаючись усе урівняти. Головне — звести до мінімуму ситуації, які руйнують стосунки між дітьми й викликають затяжні образи. Уникнути суперництва повністю не вдасться, але, створивши правильну атмосферу вдома, батьки можуть значно зменшити кількість конфліктів. Нижче наведено сім принципів, які допоможуть знизити рівень заздрості та сварок між дітьми.
Уникайте порівнянь. Ніколи не порівнюйте дітей і не хваліть одну дитину коштом іншої. Це породжує напругу у стосунках. “Чому ти не можеш бути таким, як твоя сестра?” або “Чому ти не такий організований, як брат?” — для дітей це звучить як: “Я вважаю його кращим за тебе” або “Я люблю його більше”. Така риторика шкодить обом: одна дитина відчуває тиск, інша — свою нікчемність.
Уважно вислуховуйте кожного. Коли ви неупереджено слухаєте своїх дітей, вони розуміють, що ви поважаєте їхню думку й готові прийняти кожного з них. Наприклад: “Дякую, що поділився. А тепер хочу почути думку твого брата.” Важливо вибудовувати чесні, довірливі взаємини, у яких кожна дитина знає: її бачать і чують.
Не порівнюйте навчальні досягнення. Діти мають оцінювати свої успіхи, порівнюючи їх із власними попередніми результатами — не з оцінками брата, сестри чи друга. Замість того, щоб мотивувати, порівняння викликає образу.
Уникайте негативних ярликів. Домашні прізвиська на кшталт Коротун, Незграбний або Невдаха лише підсилюють образу й породжують конфлікти. Вислів “Не звертай уваги, він у нас просто невдаха” — щоденне нагадування про чиєсь приниження. Такі слова важко забути. Вони закарбовуються в пам’яті не лише дитини, а й її оточення.
Підтримуйте розвиток унікальних сильних сторін кожної дитини. Кожна дитина має чути від батьків: “Ти особлива (особливий) ось чим…”. Ідеально, коли ви допомагаєте дітям розвивати різні сильні сторони на основі їхнього темпераменту, інтересів, здібностей. Виявили талант — підтримайте його, щоб кожна дитина відчувала визнання саме своєї сили.
Проводьте час один на один. Особистий час із мамою або татом дає дитині відчуття особливої цінності. Наприклад: “Твій брат зараз спить — давай почитаємо разом.” Можна планувати особливі “побачення” з кожною дитиною й навіть заносити їх до календаря. Частота залежить від вашого графіка: щотижня по 30 хвилин, щодня по 10 хвилин або година раз на два тижні. Знайдіть момент, коли інші діти зайняті або з ними є хтось із дорослих. Разом подивіться фільм, погуляйте, сходіть на обід, запустіть повітряного змія, попийте какао — головне, щоб цей час був тільки для вас двох.
Заохочуйте співпрацю. Один із найпростіших способів зміцнити взаємини між дітьми — відзначати моменти, коли вони підтримують одне одного. Навіть якщо це трапляється нечасто, не проходьте повз: коли допомагають, діляться, разом щось роблять — скажіть їм, що це вам дуже приємно. Якщо діти знатимуть, що ви цінуєте саме таку поведінку, шанс повторення зростає.
Тож не хвилюйтеся, якщо не вдається зробити все абсолютно справедливо. Життя несправедливе. Натомість навчайте дітей навичок гармонійної взаємодії — і вони принесуть у ваш дім мир та злагоду.
Тест для батьків: “Чи не провокую я дитячі ревнощі?”
Запитання нижче допоможуть вам оцінити, наскільки вдало ви показуєте кожній дитині її цінність. Відзначте ті сфери, які варто покращити, й щиро дайте собі обіцянку над ними попрацювати. Добра перевірка: якби хтось спитав вашу дитину, наскільки справедливо ви до неї ставитеся — що б вона відповіла?
- Чи кожна дитина почувається вашою улюбленицею (улюбленцем)?
- Чи уникаєте ви порівнянь між дітьми, особливо в присутності інших?
- Чи сприяєте розвитку особливих талантів кожної дитини?
- Чи уважно слухаєте кожного зі своїх дітей?
- Чи світяться ваші очі однаково при зустрічі з кожною дитиною?
- Чи маєте ви запланований час один-на-один з кожною дитиною?
- Чи уникаєте спокуси ставати на чийсь бік під час конфлікту?
- Чи приділяєте однакову увагу інтересам, друзям, заняттям кожної дитини?
- Чи вважають діти ваші правила й очікування справедливими щодо всіх?
- Чи справедливо розподілені домашні обов’язки, заохочення та можливості?
Запитання для роздумів
Подумайте про взаємини між вашими дітьми. Хто з них почувається ображеним або менш потрібним? Що може підживлювати ці почуття? Які ситуації викликають суперництво? Занотуйте можливі причини.
Уявіть себе на місці дитини, яка ревнує. Як би ви почувалися? Як би поводилися? Що ви можете зробити, щоб зміцнити стосунки з цією дитиною і дати їй відчути свою цінність?
Поговоріть з кожною дитиною окремо. Запитайте, що їм найбільше й найменше подобається в кожному з братів і сестер. Це допоможе краще зрозуміти ситуацію. Запитайте, які ідеї вони мають щодо покращення взаємин.
Що ви можете змінити у власній поведінці, аби допомогти дітям краще ладнати між собою? Складіть чіткий план цієї зміни.
