Правові аспекти усиновлення

Прийняття у сім’ю
Правові аспекти усиновлення

Питання усиновлення регламентується нормами сімейного законодавства. Стаття 207 Сімейного кодексу України розкриває поняття усиновлення як прийняття усиновлювачем до своєї сім'ї особи на правах дочки чи сина, виконане на підставі рішення суду.

Хто може всиновити

Відповідно до статті 211 Сімейного кодексу України усиновлювачем може бути:

  • Повнолітня дієздатна особа;
  • Особа, старша за дитину, яку вона бажає усиновити, як мінімум на п'ятнадцять років;
  • Подружня пара, один із подружжя за умови згоди старого на усиновлення, або самотня людина.

Усиновлювачами не можуть бути люди однієї і тієї ж статі.

Законодавство передбачає й деякі особливості усиновлення:

  • Особи, які не перебувають у шлюбі між собою, не можуть усиновити одну й ту саму дитину. Якщо такі особи проживають однією сім'єю, як то кажуть, у цивільному шлюбі, суд може ухвалити рішення про усиновлення ними дитини.
  • Якщо дитина має тільки матір, вона не може бути усиновлена чоловіком, з яким її мати не одружена.
  • Якщо дитина має тільки батька, вона не може бути усиновлена жінкою, з якою її батько не одружений. Однак якщо такі особи проживають одній сім'ї, суд може ухвалити рішення про усиновлення ними дитини.
  • Якщо дитина має тільки матір або батька, які у зв'язку з усиновленням втрачають правовий зв'язок з ним, усиновителем дитини може бути один чоловік або одна жінка.
  • Кількість дітей, яких може усиновити один усиновлювач, не обмежується.

Переважне право на усиновлення серед кількох осіб, які бажають усиновити одну і ту ж дитину, надається:

  • Родичам дитини незалежно від місця проживання;
  • Громадянам України – порівняно з іноземцями;
  • Особам, які усиновлюють двох або більше дітей (сестер, братів), не розриваючи сімейних стосунків;
  • Особам, у сім'ях яких проживає дитина, яка усиновлюється;
  • Особам, які є чоловіком матері, дружиною батька дитини, яка усиновлюється;
  • Подружній парі – в порівнянні з самотньою людиною.

Хто не може бути усиновлювачем

Правилами статті 212 Сімейного кодексу України постановлено, що усиновлювачами не можуть бути особи, які:

  • Обмежені у дієздатності або визнані недієздатними, тобто громадяни, щодо яких є рішення суду про те, що за станом здоров'я (психічного чи фізичного) вони не можуть доглядати за дитиною;
  • Були позбавлені батьківських прав щодо інших дітей, якщо ці права не було відновлено;
  • Були усиновлювачами іншої дитини, однак усиновлення було скасовано або визнано недійсним з їхньої вини;
  • Перебувають на обліку або лікуванні в психоневрологічному чи наркологічному диспансері;
  • Зловживають спиртними напоями чи наркотичними засобами;
  • Страждають на захворювання, перелік яких затверджено Міністерством охорони здоров'я України;
  • Не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу).

Не можуть бути усиновлювачами інші особи, інтереси яких протистоять інтересам дитини.

Яких дітей можна всиновити

Відповідно до статті 209 Сімейного кодексу України без згоди батьків може бути усиновлена дитина:

  • Залишений у пологовому будинку, іншій установі охорони здоров'я або якої відмовилися забирати звідти батьки, інші родичі після досягнення дитиною двомісячного віку;
  • Якого було підкинуто або знайдено, через два місяці з моменту його знаходження;
  • Батьки якого невідомі;
  • Батьки якого визнані судом безвісти зниклими;
  • Батьки якого визнані судом недієздатними;
  • Якщо судом встановлено, що батьки, не проживаючи з дитиною більше шести місяців без поважних причин, не виявляють до неї батьківського піклування та піклування, не виховують та не утримують її.

За згодою батьків дитина може бути усиновлена після досягнення нею двомісячного віку (ст. 217 Сімейного кодексу). Зазначеною статтею встановлено, що згода батьків має бути добровільною та безумовною. Угода про сплату батькам за згоду на усиновлення дитини, опікунам або іншим особам, з якими вона проживає, є неприйнятною. Якщо мати або батько дитини – неповнолітні, крім їхньої згоди на усиновлення, потрібна також згода їхніх батьків.

У виняткових випадках суд може ухвалити рішення про усиновлення повнолітньої особи, яка не має матері, батька, або була позбавлена їхньої опіки (ст. 208 Сімейного кодексу). У цьому випадку суд бере до уваги сімейний стан усиновлювача, зокрема відсутність у нього своїх дітей, а також інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно зі статтею 210, брати і сестри не можуть бути поділені при їх усиновленні. За суттєвих обставин суд за згодою органу опіки та піклування може винести рішення про усиновлення когось із них або усиновлення їх різними особами.

Якщо усиновлення не зберігається в таємниці від дитини, брат і сестра мають право знати про нове місце проживання.

Рішення суду про усиновлення

1. Відповідно до статті 224 Сімейного кодексу суд, ухвалюючи рішення про усиновлення дитини, враховує такі суттєві обставини, як:

  • Стан здоров'я та матеріальне становище особи, яка бажає усиновити дитину, її сімейний стан та умови проживання, ставлення до виховання дитини;
  • Мотиви, на підставі яких особа бажає усиновити дитину;
  • Мотиви того, чому другий чоловік не хоче бути усиновлювачем, якщо тільки один із подружжя подав заяву про усиновлення;
  • Взаємовідповідність особи, яка бажає усиновити дитину, та дитину, а також те, як довго ця особа вже опікується дитиною;
  • Характер дитини та стан її здоров'я;
  • Відношення дитини до особи, яка бажає її усиновити.

2. При дотриманні всіх умов, встановлених Кодексом, щодо спроможності особи, яка бажає усиновити дитину, забезпечити стабільні та грамічні умови для життя дитини, суд приймає рішення, відповідно до якого проголошує цю особу усиновителем дитини.

3. Суд не може відмовити особі в усиновленні на підставі того, що вона вже має або може народити дитину.

Усиновлення вважається дійсним у день набрання чинності рішенням суду про усиновлення (ст. 225 Сімейного кодексу). За бажанням усиновлювача державний орган реєстрації актів цивільного стану видає на підставі рішення суду свідоцтво про усиновлення.

Правові наслідки усиновлення

Правил ст. 232 Сімейного кодексу правові наслідки усиновлення наводяться в дію з набрання законної сили рішенням суду про усиновлення. Таким чином з моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові права та обов'язки між батьками та особою, яка усиновлена, а також між ним та іншими його родичами за походженням.

При усиновленні дитини однією людиною ці права та обов'язки можуть бути збережені за бажанням матері, якщо усиновлювачем є чоловік, або за бажанням батька, якщо усиновлювачем є жінка.

Між усиновленою дитиною та іншими родичами правові зв'язки можуть бути збережені також у тому випадку, якщо після смерті одного з батьків дитини, або визнання її недієздатною другий з батьків вступає у повторний брати та її чоловік (дружина) у повторному шлюбі бажає усиновити цю дитину. У цьому випадку баба, дід дитини з боку того з батьків, який помер або був визнаний недієздатним, рідні брати та сестри дитини мають право подати заяву до суду про збереження правового зв'язку між ними та дитиною, яку усиновлюють. Суд розглядає таку заяву одночасно із заявою про усиновлення та задовольняє її, якщо це відповідає інтересам дитини.

Крім правових наслідків усиновлення між дитиною та її батьками, з моменту усиновлення виникають взаємні особисті немайнові та майнові права та обов'язки між особою, яка усиновлена (а в майбутньому – між її дітьми, онуками), та усиновителем та її родичами за походженням.

Так, з моменту усиновлення права та обов'язки усиновлювача по відношенню до дитини, яку він усиновив, набувають такої ж сили, як і права та обов'язки батьків. У свою чергу, усиновлення дає особі, яка була усиновлена, такі ж права та налагоджує на неї такі ж обов'язки щодо усиновлювачів, які має дитина стосовно своїх батьків.

Крім цього, усиновлена дитина зберігає права, які вона мала до усиновлення: на пенсію, інші соціальні виплати, а також на відшкодування у зв'язку із втратою годувальника.

(З посібника Усиновлення крок за кроком, Нова сім'я, Київ, 2007)

Контактна інформація:
adoptua@ukr.net
+380 44 529 3474