Колись я була гарною мамою
Я наливала собі каву, коли зателефонувала подруга. Вона спитала, чи є в мене хвилинка поговорити, я відповіла: «Так». Твердість у її голосі зникла, і вона розплакалася в слухавку. Вона розповіла про конфлікт, який стався вчора ввечері у неї із її нещодавно усиновленим сином. Вона була впевнена, що не змогла правильно відреагувати на ситуацію, незважаючи на те, що була керована найкращими намірами. Потім вона сказала слова, від яких у мене захопило дух - вони були мені такі знайомі: Колись я була гарною мамою.
Коли Рас і я вирушили до нашої подорожі усиновлення, ми були сповнені певної впевненості. Ми були досвідченими батьками сімох дітей, які, здавалося, успішно росли, оточені нашою турботою. Ми хотіли служити Богу, і оскільки ми вже були занурені в рутину виховання дітей, нам здавалося природним включити до нашої сім'ї дітей, які потребували батьків. Окрім цього, ми дуже любили дітей і наші серця переповнювалися радістю, коли ми думали про збільшення своєї сім'ї.
На той момент я була мамою вже 19 років. Достатньо часу, щоб зробити безліч помилок та подолати чимало труднощів. Я безперечно не була ідеальною матір'ю, але я була «хорошою мамою» і була впевнена, що мої материнські навички, бажання жити для Христа та любов до дітей подолають усі виклики та випробування на нашому шляху.
Ще навіть не повернувшись додому з нашими дітьми з Ефіопії, ми знали, що наше життя змінилося неймовірним чином, і ми маємо пройти не одне випробування. Але Ісус милосердний, і ми бачили лише невелику верхівку величезного айсберга. Ми віримо, що через Свою любов до нас і наших дітей Він давав нам стільки, скільки ми могли винести в той момент.
У міру того, як проходили місяці зусиль щодо виховання наших дітей, наша віра в те, що ми «хороші батьки» розчинялася. Чи варто виховувати їх також, як це робили всі ці роки? У світлі десятків викликів вирішення яких проблем краще поставити пріоритетом? Чи нормально дозволяти поведінці, яка завжди була неприйнятною в нашій сім'ї, мати місце? Чи може більше книг з питань усиновлення почитати? Чи варто комусь зателефонувати? Чи краще все тримати всередині сім'ї і не дозволяти нікому бачити, що все розламується на частини? Що нам робити?
Ми не знали відповіді на всі ці запитання. Але ми знали лише одне: ми вже були іншими батьками, і, враховуючи те, що випробування зазнавали всі наші діти, ми вже не були «хорошими батьками». Боляче визнавати, що «битви» з одним із наших дітей зробили з мене жінку, яку я не могла впізнати. Моє колись чуйне до дітей серце швидко очерствіло у моїх спробах зберегти сім'ю воєдино. Деякі думки, що відвідують мене, були настільки чужі мені, що я не могла в них зізнатися навіть своєму чоловікові. Я хотіла втекти від того життя, яке ми обрали, і це почуття лише збільшувало почуття провини.
Моє сприйняття себе як «хорошої мами» було стерте з мого серця у спробах пережити ще одну годину. Настав день, коли ми вирішили звернутися за професійною допомогою та дозволити іншим показати нам вихід. У наші серця було посіяно зерно надії, і ми ніколи не дивилися назад.
Ідучи довгими та заплутаними стежками зцілення, я знайшла інше визначення «хорошої матері». Я прийняла той факт, що саме тому, що я дуже люблю всіх наших дітей, я повинна виховувати кожного з них по-особливому. Попередні стандарти материнства вже не відповідали моєму справжньому стану справ. Я оплакую ці втрати. Серйозно: я сумую за тими днями, коли я знала, що саме потрібно для того, щоб бути гарною мамою.
Сьогодні я маю привілей знати багато «хороших батьків», які були трансформовані досвідом виховання дітей із «важким минулим». Ми вже не ті, ким були, а ми ті, ким Бог закликав нас стати. Він формує нас шляхом перевірок та перемог. Він закликає нас покласти свої життя на благо наших дітей, і в цьому Його "діянні", я вірю, Він робить нас схожими на Нього Самого.
Ліза Кволлс перебуває у шлюбі з Рассом протягом 26 років. Вони мають 11 дітей, які стали частиною їхньої сім'ї як через народження, так і шляхом усиновлення. Вона вірить усім серцем у силу Бога зцілити розбиті дитячі серця і вважає за привілей бути залученим до цього процесу у життя своїх дітей.
Автор: Ліза Кволлс
Контактна інформація:
adoptua@ukr.net
+380 44 529 3474
