Як зупинити цикл гніву у вашої дитини
Коли емоції зашкалюють, допомогти своїм дітям подолати гнів може здаватися надскладним завданням. Але ви можете навчити своїх дітей розпізнавати тригери та замінювати їх істинами, які допоможуть їм вийти з циклу гніву.
Спалах гніву в очах моєї доньки-підлітка здивував мене. Ми були в таборі, і її 6-річна сестра щойно обпекла палець гарячим попелом. Коли я обробляла рану, підійшла Медді.
— Я теж обпеклася, — сказала вона з претензією. — Учора ввечері, коли ми смажили зефір.
— Зачекай, — відповіла я. Менша донька кричала поруч. Я намагалася стримувати своє роздратування. — Я спершу повинна допомогти твоїй сестрі.
Я вперше почула про опік Медді.
Гнів Медді спалахнув.
— Ти завжди допомагаєш спершу їй! Тобі байдуже до мене! — Вона побігла назад до нашого будиночку, поки я закінчувала перев’язку руки Алі.
Я пішла за нею, передчуваючи неприємну розмову. Я вже уявляла, як усе пройде: мої вмовляння й вимоги, дедалі більший гнів і звинувачення з її боку. Мала бути краща стратегія, щоб розірвати цей цикл гніву. Це виснажувало всіх нас, особливо Медді.
Цикл гніву
Коли дитина розгнівана, вона легко може застрягти в циклі думок, емоцій і фізичних реакцій, які підживлюють її лють. Ось як виглядає цей цикл:
- Подія спричиняє біль або стрес, що запускає в дитині реакцію гніву. Це може бути слова або дії інших, або невиправдані очікування.
- Біль викликає думки та спогади, які зосереджують гнів дитини на іншій людині. Наприклад, дитина може думати, що її не розуміють, або що ви більше любите її брата/сестру.
- Ці «думки-тригери» спричиняють негативну емоційну реакцію: розчарування, відчуття відторгнення, страх або лють.
- Ці емоції викликають фізичну реакцію: червоніє обличчя, напружується щелепа, пришвидшується серцебиття, стискаються кулаки. У стані гніву дитині важко мислити раціонально.
- Врешті відбувається поведінкова реакція: бійка, втеча або ступор.
Як зупинити цикл гніву
Ми часто намагаємося читати дітям нотації або щось пояснювати саме в момент гнівного стану — тоді, коли вони неспроможні мислити логічно. Наші зусилля найчастіше не досягають мети; суворе покарання тільки погіршує ситуацію.
Це стосується дітей будь-якого віку: емоційно стурбований підліток не здатен бути більш раціональним, ніж емоційно стурбований малюк. Коли хтось із моїх дітей гнівається, я знаю, що спершу маю зупинити саме цикл гніву. Замість загострення ситуації я використовую такі фрази:
- «Я бачу, що ти злишся.»
- «Мені шкода, що це з тобою трапилося. Я поруч, коли будеш готовий/готова поговорити.»
- «Я теж іноді гніваюсь. Чим я можу допомогти?»
- «Коли будеш готовий/готова, я розкажу, як я справляюся зі злістю.»
- «Злитись — це нормально, але подумай, що робитимеш далі. Прийми мудре рішення.»
- «Я розумію твій гнів. Але чи можеш спробувати зрозуміти і мою точку зору?»
Коли я визнаю гнів своїх дітей, вони розуміють, що я їх слухаю. Коли я поруч і готова допомогти, вони самі тягнуться до мене. Вони насправді хочуть робити правильний вибір, їм просто потрібно трохи більше підтримки — і за це вони часто вдячні.
Бути поруч і уважним краще, ніж просто наказати заспокоїтись. Правильно підібрані слова можуть розрядити ситуацію та привести до здорового вирішення конфлікту.
Як навчити дітей зупиняти цикл свого гніву
Коли дитина злиться, в її організмі відбувається багато фізіологічних реакцій. За словами однієї організації охорони здоров’я, в цей час «наднирники викидають в організм гормони стресу, такі як адреналін і кортизол. Кров спрямовується до м’язів, готуючи тіло до фізичних дій. Частішає пульс, підвищується тиск і частота дихання.»
Ми можемо допомогти дітям зрозуміти, що з ними відбувається, щоб вони не потрапляли в цикл гніву. Для цього можна використовувати техніку «РПП»:
- Розпізнай: Визнач, яка думка з’явилась перед емоцією.
- Поміркуй: Подумай, чи ця думка правдива та корисна.
- Перенаправ: Заміни думку на більш правдиву чи більш корисну.
1. Розпізнай
Як навчити дитину розпізнавати думки-тригери? Запишіть список таких думок і час від часу переглядайте разом. Наприклад: «Мамі байдуже», «Це несправедливо», «Мене ніхто не поважає.»
Якщо дитина не може сама визначити думку-тригер, ви можете підказати:
«Я помітила, що коли ти думаєш, ніби я тебе не слухаю, ти дуже злишся на мене.» Допоможіть побачити закономірність, яку вона поки що не усвідомлює.
2. Поміркуй
Навчіть дитину перевіряти свої думки. Коли емоції сильні, запропонуйте подумати, чи справді ці думки відповідають дійсності. Це допомагає навчитися контролювати себе.
3. Перенаправ
Наступний крок — замінити хибну думку на правдиву. У Посланні до Филип’ян 4:8 сказано: «Нарешті, браття, що тільки правдиве, що тільки чесне, що тільки праведне, що чисте, що любе, що гідне похвали… — думайте про це.»
Замінити негативні думки — ті, що ведуть до гніву — на ті, що зміцнюють, вимагає практики. Разом з дитиною запишіть фрази, які замінюють думки-тригери:
«Я знаю, що мама мене любить», «Бог зі мною, навіть коли я зустрічаюсь із несправедливістю», «Я можу бути прикладом для інших.»
Коли наші діти вміють розпізнавати, перевіряти й змінювати свої думки-тригери, вони можуть запобігти перетворенню цих негативних думок у злість і спалах гніву. Ми допомагаємо їм зупинити цикл гніву ще до того, як він вийде з-під контролю.
Гнів у різному віці
Малюки, дошкільнята, молодші школярі та підлітки переживають гнів по-різному. Починаючи з немовлячого віку і на протязі всього дитинства ми діти вчяться реагувати на гнів. Навичка саморегуляції — здатність заспокоюватися — формуються на протязі всього дитинства аж до досягнення періоду молодого дорослого.
Незалежно від віку, ми маємо навчити наших дітей правильно реагувати на гнів. Розуміння причин гніву на різних етапах розвитку дитини допоможе нам ідентифікувати проблеми і надасть інструменти, завдяки котрим ми зможемо навчити дітей справлятись із гнівом здоровими способами.
Вік: 0–3 роки
Малюки плачуть не через неслухняність, а через потребу: голод, біль, дискомфорт, втома, переляк тощо. Коли немовля плаче, це означає, що існує реальна потреба, і як батьки ми повинні намагатися задовольнити цю потребу з любов’ю. Малюки також можуть плакати, коли відчувають, що той, хто за ними доглядає, сердитий або напружений. У багатьох випадках найкраще спочатку заспокоїтись самому , а потім подбати про дитину.
Кожен з батьків знає, що маленькі діти часто відчувають досаду. Те, що могло б називатися поганою поведінкою у старших дітей, в цьому віці часто є лише реакцією на страх, надмірну стимуляцію, виснаження або голод. Діти іноді не мають достатніх мовленнєвих навичок, щоб висловити свої думки й почуття, і це відчуття досади під час розмови може стати тригером для гніву.
Вік: 4–8 років
У багатьох дітей шкільного віку тригери для гніву пов’язані зі змінами. Моїм дітям подобалося знати точно, що і коли відбуватиметься. Коли я надавала їм цю інформацію, наші дні проходили спокійніше. Відчуття невідомості може змушувати кричати, надуватися, бити або кидати речі.
Допоможіть дітям пов’язати слова зі своїми емоціями. Працюйте над цими комунікативними навичками тоді, коли вони не перебувають у стані емоційного кризису. Чим краще вони зможуть висловлюватися і відчувати, що їх чують, тим рідше вони реагуватимуть на ситуації гнівними спалахами.
Створення режиму, де діти знають, чого очікувати, допоможе знизити рівень стресу, що призводить до гніву. Корисними можуть бути розпорядки дня, де чітко запланований час для виконання домашнього завдання, обов’язків по дому, прийомів їжи та відходу до сну.
Вік: 9–12 років
Діти передпідліткового віку частково залишаються дітьми, а частково вже стають підлітками. Багато з них починають відчувати перші ознаки статевого дозрівання та гормональні зміни, які можуть викликати дратівливість. Крім того, ці діти прагнуть до більшої самостійності і часто намагаються ставити під сумнів авторитети, особливо авторитет своїх батьків.
Діти цього віку також можуть почуватися ізольованими та наляканими через усі зміни, що відбуваються в них самих, в їхніх друзях та однолітках. Це може спричиняти емоційні потрясіння, які проявляються у вигляді гніву. Шукайте способи поступово надавати дітям цього віку невеликі дози самостійності та відчуття відповідальності за своє життя.
Вік: 13–18 років
Наближаючись до дорослого віку підлітки продовжують відчувати потребу в більшій самостійності та контролі над власним життям. Гнів може виникати через ситуації, що виходять з-під їхнього контролю, наприклад, проблеми з друзями, цькування, стрес у школі або навіть напружені стосунки між батьками й дитиною.
У цей період їхнє тіло зазнає багатьох змін, і гормони «вирують». Підлітки можуть хотіти засинати пізніше, але брак сну може призводити до перепадів настрою, що, своєю чергою, може викликати гнів.
Авторка: Тріша Гойєр, авторка понад 70 книжок, зокрема “Заспокоєння сердитих дітей”.
Контактная информация:
adoptua@ukr.net
+380 44 529 3474
