Проблеми сенсорної обробки у дитини

Порушення обробки сенсорної інформації

Дитина, яка часто поводиться некеровано без очевидної причини, може мати проблеми з обробкою сенсорної інформації, відомі як розлад сенсорної обробки (далі РСО). РСО можна визначити як нездатність використовувати сенсорну інформацію для нормального функціонування в повсякденному житті. Розлад має як фізіологічну так і психологічну основу і може бути спричинений травмою в ранньому дитинстві. Хоча цей розлад поширений серед дітей, які пережили складні життєві обставини, його часто неправильно розуміють та неправильно діагностують. Насправді його легко сплутати з СДУГ. Батьки можуть допомогти своїм дітям, якщо дізнаються більше про РСО та як з ним справлятись.

Отримувати сенсорну інформацію — дотик, смак, зір, слух, рівновага — та вміти правильно інтерпретувати та використовувати її — не одне й те саме. Ми народжуємося з першим. Однак друге розвивається та вдосконалюється, коли дитина проходить природні етапи зростання і розвитку. Немовлята поступово налаштовують своє вміння сприймати, розуміти і використовувати сенсорну інформацію. Це відбувається переважно в контексті безпечного середовища та взаємодій з турботливим і люблячим піклувальником. Під час годування, дитина притискається до грудей матері та дивиться їй в очі. Вона бачить своє вираження, відображене на обличчі матері. У цей момент її мозок починає формувати здорові нейронні та хімічні зв'язки. Таким чином, вона починає розуміти сенс сенсорної взаємодії з зовнішнім середовищем. Будь-які перешкоди на ранньому етапі розвитку дитини можуть перервати цей природний процес пізнання. Це може спричинити проблеми з обробкою сенсорної інформації, які проявляться пізніше у вигляді поведінкових або навчальних викликів.

Типи розладів сенсорної обробки

РСО — це не один конкретний розлад. Це узагальнюючий термін, який охоплює різні неврологічні порушення, зокрема наступні:

Розлад сенсорної модуляції

Дитина може мати підвищену чутливість до сенсорних стимулів і тому переживати сенсорне перевантаження. Прості звукові і візуальні стимули або дотики можуть її лякати або пригнічувати.
При зниженої чутливості до сенсорних стимулів дитина млява і не чутлива до сенсорної стимуляції.
Пошук сенсорних стимулів — ще один тип розладу, коли дитина постійно потребує нових сенсорних відчуттів (наприклад, крутиться, висить вниз головою, стрибає тощо).

Розлад сенсорної дискримінації

Дитині складно розрізняти стимули або вона неправильно оцінює важливість тих чи інших сенсорних повідомлень. Це веде до проблем з усвідомленням власного тіла і інтерпретації просторово-зорових співвідношень.

Розлад моторики, пов’язаної з сенсорикою

Дитина може мати проблеми з поставою.
Дитина виявляє нездатність планувати і виконувати прості завдання — те, що називається диспраксією.

Діти з розладом обробки сенсорної інформації можуть мати труднощі з рядом питань: дотиком, візуальними та звуковими стимулами, відчуттям рівноваги, положенням тіла або «м’язовим відчуттям». Ці труднощі можуть вести до «некерованої» поведінки, яку часто помилково сприймають як неслухняність чи СДУГ.

Виявлення симптомів РСО

РСО часто залишається недіагностованим, тому що його симптоми схожі на прояви інших дитячих розладів: СДУГ, порушень навчання, мовленнєвих проблем, поганого слухового чи зорового сприйняття. Крім того схожі симптоми можуть мати алергії, нестача в організмі поживних речовин і емоційна нестабільність і таким чином ускладнювати правильне діагностування.

Саме тому батьки повинні стати уважними спостерігачами і навчитись помічати ознаки РСО. Ось кілька порад:

1. Знайте фактори ризику. Шість основних чинників можуть сприяти розвитку РСО:

Стресова вагітність
Важкі пологи
Госпіталізація в ранньому віці
Знущання
Занедбаність
Травма

2. Звертайте увагу на характерні ознаки. Іноді поведінка дитини — це прихований крик про допомогу. До багатьох з тих дратівливих речей, які робить ваша дитина, найкраще ставитись як до тактики виживання. Поведінка дітей з РСО часто є реакцією «бий, тікай, завмри» на певну сенсорну стимуляцію. Спостерігаючи за дитиною, батьки можуть побачити, чи її поведінка відповідає будь-якій з згаданих категорій. Чи уникає дитина взаємодії з іншими дітьми? Чи боїться змін? Чи надмірно реагує на яскраве світло або гучні звуки? Визначте «сенсорні тригери», які викликають емоційні «зриви».

Як реагувати на ознаки та симптоми

Фіксуйте свої спостереження. Ведіть щоденник, записуючи поведінку дитини у різний час доби: вранці, до/після їжі, у школі, вдома. Шукайте закономірності і повторювані шаблони.

Порадьтеся з фахівцем, який має досвід роботи з дітьми із РСО. Консультація може бути двох видів:

Коротке неформальне скринінгове тестування, під час якого фахівець перевіряє наявність у дитині певних навичок та виявляє можливі затримки.
Повноцінне тестування, яке проводять різні фахівці, такі як ерготерапевт, спеціаліст з розвитку зору, аудіолог, логопед, педіатр, психолог, спеціаліст зі спецосвіти або соціальний працівник.

Сенсорні проблеми чи поведінкова реакція?

Буває складно розрізнити, чи дитина просто бешкетує, чи має проблеми з сенсорикою.

Це, ймовірно, поведінкова проблема, якщо:

Потрібна «аудиторія» (хтось має бачити поведінку)
Поведінка припиняється, коли потреба задоволена
Дитина чітко знає, чого хоче
Дитина використовує очі для вираження емоцій

Це, ймовірно, сенсорна проблема, якщо:

Поведінка не залежить від наявності аудиторії
Поведінка продовжується навіть після задоволення потреби
Дитина не може висловити, чого хоче, або її бажання змінюються
Дитина уникає зорового контакту

Причини для оптимізму

Насамперед, батькам дітей з РСО хочемо сказати: надія є. Мозок людини пластичний і вміє реорганізовуватись. Він здатний налаштовуватись на боротьбу із загрозою і травмою. І також може адаптуватись до нового середовища безпеки і довіри.

Батьки можуть допомогти, починаючи будувати нову основу і протидіючі наслідкам ранньої сенсорної депривації. Це можна зробити, працюючи з ерготерапевтом, який спеціалізується на сенсорній інтеграції (OT/SI). Важливо, щоб фахівець працював і з дитиною, і з батьками.

Також важливо пам’ятати, що терапевтичні заняття — це лише старт. Застосовуйте отримані навички удома, допомагаючи дитині інтерпретувати і вербалізувати сенсорні переживання. Підтримуйте її самооцінку словами: «Ти дуже чутлива людина. Ти сприймаєш світ так, як мало хто може». Станьте «адвокатом» дитини в школі, церкві чи в суспільстві, захищаючи її від нерозуміння оточуючих.

Хороша терапія потребує часу

Терапія має бути цілісною за своєю природою — тобто враховувати всю дитину. Вона має передбачати повну перебудову її середовища. Ми можемо «перезапустити» розвиток, компенсуючи сенсорну депривацію, яку дитина пережила в ранньому віці. Але це потребує часу. Навіть за ідеальних умов мозку людини потрібні три роки сфокусованої роботи для формування нормальної сенсорної обробки. Батьки мають вкладати значний час у те, щоб допомогти дитині наздогнати втрачене. Зцілення починається з глибокого інтуїтивного розуміння минулого раннього досвіду дитини і терплячого подолання негативних наслідків.

Як допомогти своїй дитині

Швидкого вирішення проблеми немає. Але батьки можуть допомогти, створивши сенсорно збагачене середовище і залучаючи дитину до ігрової взаємодії. Вправи і ігри, спеціально розроблені для дитини з проблемами сенсорної обробки, можуть бути особливо корисними. Батьки фактично можуть почати змінювати хімію мозку дитини. Ось приклади таких занять:

Для дитини з недостатньо чутливою сенсорною системою спробуйте стимулюючі вправи і заняття. Це може бути споживання хрусткої їжі, прийняття душу, стрибки з м’ячем, відбивання м’яча, удари та поштовхи, або стрибки на батуті.
Для дитини з надмірно чутливою сенсорною системою використовуйте заспокійливі вправи. Заохочуйте смоктання, гойдання, похитування, масаж спини, штовхання стіни і нерухомих предметів, прийняття ванни.
З дитиною, якій важко регулювати свої реакції на сенсорні стимули, використовуйте організуючі види діяльності. Допомагає жування жувальної гумки, висіння на руках, штовхання і тягнення предметів, або перебування в перевернутому положенні.
Для розвитку тактильного відчуття грайте з водою або з піском, малюйте пальцями, доглядайте за домашніми тваринами.
Для розвитку вестибулярної системи заохочуйте дитину кататися, гойдатися, спускатися з гірки, бігати підтюпцем або тримати рівновагу на дошці-гойдалці.
Для розвитку пропріоцептивної системи заохочуйте піднімання та перенесення важких предметів, штовхання, тягнення і гру в «сендвіч» (покладіть дитину між двома подушками або матрацами і легенько натисніть зверху).
Для розвитку зорового сприйняття давайте дитині вирізати фігури, збирати пазли, грати конструктором, рішати головоломки, проходити на папері лабіринти та малювати за точками.
Для розвитку моторики розважайтеся просіюванням борошна, нанизуванням намистин, збиранням і сортуванням мушель, ґудзиків або кришечок.
Для розвитку планування рухів перетворюйте в гру стрибки зі столу, ходіння як тварини або рухливі ігри, як-от «Саймон каже».
Для розвитку двосторонньої координації працюйте з дитиною над ловлею м’яча, ритмічними рухами тіла, танцями з стрічками, стрибками, плаванням і їздою на велосипеді.

Тімоті Л. Сенфорд, MA, LPC
Тім Сенфорд — ліцензований консультант і клінічний директор служби психологічної допомоги організації Focus on the Family. Він також пастор, публічний спікер і автор кількох книг, серед яких найновіша — «Forgive for Real: Six Steps to Forgiving». Тім та його дружина Бекі мають двох дорослих доньок і мешкають у штаті Колорадо.

Інші статті