Проблеми сенсорної обробки у дитини
Розлад сенсорної обробки
Дитина, яка регулярно діє без видимих причин, може мати проблеми з сенсорною обробкою, відомі як розлад сенсорної обробки (Sensory Processing Disorder). Це порушення можна визначити як нездатність використовувати сенсорну інформацію для нормального функціонування в повсякденному житті. Воно має як фізіологічну, так і психологічну основу і може бути спричинено травмою у ранньому дитинстві. Не зважаючи на те, що розлад сенсорної обробки поширений серед дітей, які походять із «важким минулим», його часто неправильно розуміють і неправильно діагностують. Насправді його можна легко прийняти за СДУГ (синдром дефіциту уваги та гіперактивності). Батьки можуть допомогти, дізнавшись більше про РСО і як ним керувати. Відчуття — дотик, смак, зір, слух, рівновага — і вміле тлумачення й використання відчуттів — це не одне й те саме. Ми народжуємося з першим. Однак друге відточується та формується, коли дитина проходить через природні етапи росту та розвитку. Немовлята удосконалюють своє сприйняття сенсорної інформації. Це відбувається насамперед у контексті безпечного середовища та досвіду піклування з боку люблячого опікуна. Дитина пригортається до маминих грудей і дивиться їй в очі. Потім вона бачить вираз свого обличчя, віддзеркалений на обличчі матері. Коли це відбувається, її мозок починає формувати здорові нейронні та хімічні зв’язки. Таким чином, вона має можливість зрозуміти сенс цих сенсорних взаємодій з навколишнім середовищем. Ранні труднощі будь-якого роду можуть перервати цей природний потік розвитку. Це може спричинити проблеми з сенсорною обробкою, які згодом випливають у формі поведінкових і навчальних труднощів.
Типи розладів сенсорної обробки
Розлад сенсорної обробки не є одним специфічним розладом. Натомість це загальний термін, який охоплює різноманітні неврологічні відхилення, включаючи наступні підтипи:
Розлад сенсорної модуляції
- Надмірна сенсорна чутливість – це коли дитина піддається сенсорному перевантаженню. Прості відчуття зору, звуку та дотику перевантажують мозок або жахають.
- Іншою можливістю є недостатня сенсорна чутливість – якщо дитина млява і здається незворушною сенсорною стимуляцією.
- Або сенсорний пошук може бути проблемою, коли дитина жадає все більше і більше різноманітних відчуттів. (Приклади: обертання, висіння вниз головою, стрибки тощо).
Розлад сенсорної дискримінації
- Це відноситься до випадку, коли дитина має труднощі з розрізненням подразників або неправильно оцінює важливість сенсорних повідомлень. В результаті у нього виникають проблеми з усвідомленням тіла та інтерпретацією зорово-просторових зв’язків.
Сенсорно-моторний розлад
- Дитина може відчувати труднощі з поставою, рівновагою та координацією.
- Дитина може демонструвати невміння планувати та виконувати прості завдання (наприклад, стрибати). Це відоме як диспраксія.
Діти з проблемами сенсорної обробки можуть відчувати труднощі з низкою сфер. Вони можуть відчувати проблеми з дотиком, зоровими та слуховими відчуттями, відчуттям рівноваги та рухів, «позицією» чи «м’язовим відчуттям». У свою чергу, ці труднощі іноді можуть викликати «неконтрольовану» поведінку, яка неправильно тлумачиться як «неналежна поведінка», непокора або СДУГ.
Розпізнавання симптомів РСО
Розлад сенсорної обробки часто залишається недіагностованим з тієї простої причини, що його симптоми імітують симптоми деяких інших дитячих розладів. Наприклад, можна запідозрити СДУГ, труднощі з навчанням, проблеми з промовою та мовою, погане розпізнавання слухової чи зорової інформації дискримінацію. Подібним чином симптоми алергії, дефіциту поживних речовин та емоційного дисбалансу можуть нагадувати СПД.
Тому батькам важливо стати вмілими детективами та навчитись розпізнавати ознаки РСО шляхом ретельного спостереження. Ось кілька практичних стратегій, про які варто пам’ятати:
1. Знайте фактори ризику. Будьте знайомі з проблемами, які можуть сприяти розвитку проблем сенсорної обробки. Є шість основних факторів ризику, про які слід знати.
- Стресова вагітність
- Важкі пологи
- Рання госпіталізація
- Насилля
- Нехтування
- Травма
2. Шукайте сигнальні знаки. Виховуючи будь-яку дитину, важливо усвідомлювати, що її «погана поведінка» часто приховує ледь помітний крик про допомогу. Цілком можливо, що багато з дратуючих вчинків, які робить ваша дитина, можна пояснити використанням стратегій виживання. Діти з СРО, особливо ті, які страждають від сенсорного перевантаження, часто у відповідь на сенсорну інформацію проявляють одну із реакцій страху: бий, біжи або завмри. Тому батьки можуть допомогти, спостерігаючи за дитиною, щоб побачити, чи може її поведінка підходити до однієї з цих категорій. Чи уникає дитина спілкування з іншими дітьми? Чи виявляє вона нездібність адаптуватись до змін та переходів (від одної справи до іншої, від гри до сну…)? Можливо вона надмірно реагує на гучні звуки чи яскраве світло? Помічайте «сенсорні тригери», які, здається, «збивають дитину з толку» або призводять до зривів або істерик.
Реагування на ознаки та симптоми
Задокументуйте свої спостереження. Батькам може бути корисним вести щоденник, де вони записують особливості поведінки своєї дитини. Робити це потрібно в різний час доби. Наприклад, ви можете робити якісь нотатки рано вранці, до та після їжі, у школі та вдома. Пізніше відстежуйте закономірності, які потенційно можуть бути пов’язані з проблемами сенсорної обробки.
Проконсультуйтеся зі спеціалістом, який займається дітьми з проблемами сенсорної обробки. Іноді зібрані дані змушують батьків вважати, що їхня дитина може мати проблеми з сенсорною обробкою. Якщо так, вони можуть звернутися за допомогою до професіонала, який навчений діагностувати проблеми такого характеру. Ця консультація може мати одну з двох форм. Існує короткий неформальний скринінг, під час якого екзаменатор шукає вади розвитку. Також він перевіряє, чи набула дитина певних, потрібних для сенсорного розвитку навичок. З іншого боку, може бути проведена повна оцінка з боку таких спеціалістів, як ерготерапевт, поведінковий оптометрист, аудіолог, логопед, педіатр, психолог, фахівець зі спеціалізованої освіти та/або соціальний працівник.
Сенсорні проблеми чи поведінкові реакції?
Іноді батькам важко зрозуміти, чи дитина неслухняна, чи має справу з проблемами сенсорної обробки. Отже, ось спосіб для батьків визначити, що саме так.
Ймовірно, це проблема поведінки, якщо:
- Потрібна якась аудиторія
- Поведінка припиниться, коли «потреба» буде задоволена
- Дитина має якусь конкретну потребу чи бажання
- Дитина може використовувати очі, щоб передати емоції
Ймовірно, це проблема сенсорної обробки, якщо:
- Не важливо, чи є аудиторія, чи ні
- Поведінка може тривати навіть після задоволення «потреби»
- Дитина може бути не в змозі вербалізувати те, що вона хоче, або бажання може змінитися
- Дитина, швидше за все, уникатиме зорового контакту.
Підстави для підбадьорення
Перш ніж сказати щось інше, ми хочемо підбадьорити батьків дітей із проблемами сенсорної обробки. Є надія для кожної дитини, яка бореться з розладом сенсорної обробки. Тут, як майже в усіх сферах виховання дітей, погані та хороші новини однакові. Людський мозок пластичний і, як наслідок, завжди може перебудуватися. Він може робити якісь зміни, щоб впоратися з небезпекою та травмою. Або йому може бути потрібним адаптуватися до нового середовища безпеки та довіри.
Батьки можуть допомогти, почавши будувати нову основу та протидіяти наслідкам ранньої сенсорної депривації (позбавлення можливостей сенсорного розвитку). Цього можна досягти, працюючи з ерготерапевтом, який спеціалізується на сенсорній інтеграції. Виберіть терапевта, який має на меті працювати разом з батьками та дитиною. Крім того, пам’ятайте, що терапевтичні сеанси є лише відправною точкою для роботи, яку ви виконуватимете з дитиною вдома. У проміжках між відвідуваннями терапевту допоможіть своїй дитині інтерпретувати та вербалізувати її сенсорний досвід зрозумілими їй словами. Також зміцніть його самооцінку, сказавши йому: «Ти надзвичайно чутлива людина. Ти відчуваєте світ так, як більшість людей не можуть». Станьте його захисником у школі, церкві чи у дворі. Заступайтеся за нього всюди, де є люди, які не розуміються на проблемах сенсорної обробки.
Лікування потребує часу
Лікування має бути цілісним за своєю природою — воно має враховувати всю дитину. Крім того, воно має відбуватися шляхом повної перебудови його середовища. Ми можемо компенсувати сенсорну депривацію, яку дитина зазнала в ранньому віці. Для цього треба почати спочатку і «переробити» весь процес розвитку. Але це потрібує часу. Навіть за ідеальних обставин мозку потрібні три роки тренувань, щоб розвинути нормальну сенсорну обробку. Батьки можуть допомогти дітям із цим процесом, приділивши значну кількість часу на те, щоб повернути свою дитину у стан уважного дослідження своїх почуттів. Зцілення відбувається завдяки глибокому, інтуїтивному розуміння раннього досвіду дитини та терплячому усуненню негативних наслідків.
Як допомогти своїй дитині
Для розладу сенсорної обробки не існує «швидкого вирішення проблеми». Однак батьки можуть допомогти, створивши сенсорно насичене середовище навколо дитини та залучивши її до ігрової взаємодії. Також може бути корисним виконання спеціальних вправ для дітей з проблемами сенсорної обробки. Батьки можуть почати буквально змінювати хімію мозку дитини. Розгляньте перелічені нижче дії.
- Для дитини, яка погано реагує, спробуйте діяльність, яка допомагає розтормошитись. До них відносяться вживання хрумкої їжі, прийняття душу, гра з м’ячом, ігрове штовхання або стрибки на батуті.
- Для надмірно збудженої дитини використовуйте техніки заспокоєння. Смоктання, розгойдування, колихання, масаж спини, штовхання непорушного предмету (наприклад, стіни) або прийняття ванни.
- Дітей, які не вміють правильно реагувати на сенсорні подразники, навчіть організуючим мозок діям. До них, наприклад, відносяться: жування гумки, висіння на руках, штовхання або тягання предмету, прийняття положення догори ногами.
- Введіть заняття для розвитку тактильного чуття. Наприклад, гра з водою або піском, малюванням пальцями, гра або догляд за домашньою тваринкою.
- Працюйте над розвитком вестибулярного апарату. Цьому допоможе катання на роликах, ковзанах чи велосипеді, катання на гойдалці, біг підтюпцем, інші дії, де треба балансувати.
- Включіть заходи для розвитку пропріоцептивної системи. Заохочуйте піднімати та переносити важкі вантажі, штовхати і тягнути предмети, готувати «сендвіч» (розташуйте дитину між двома подушками або матрацами і натисніть на верхню частину «сендвіча»).
- Запропонуйте заняття для розвитку зорового чуття. Заохочуйте свою дитину складати фігури, пазли, будувати блоки, щось різати, розгадувати лабіринти та малюнки від точки до точки.
- Забезпечте можливості для розвитку моторики. Давайте просіювати борошно, нанизувати намистини, збирати й упорядковувати мушлі, ґудзики чи кришки від пляшок.
- Включіть діяльність з розвитку рухового планування. Створіть ігри, де треба стрибати зі столу, ходити як тварини, або такі ігри як «Саймон каже».
Заохочуйте до активностей, які сприяють двосторонній координації. Стимулюйте дитину грати в ігри, де треба ловити м’яч, рухатись під ритм, танцювати зі стрічкою, стрибати, плавати і їздити на велосипеді.
